Досі "чотаржу", згадуючи, як 25+ років тому, в молоді аспірантські роки, ми в 7 ранку їхали додому після безсонної ночі на факультеті, де я робив домашку з електродинаміки, а Тарас і Юля закінчували проект з C++. Тарас чогось сів через місце від нас, я йому кажу: "сунься ближче." A він бурмотить щось типу: "нема сили, але добре," -- і, продовжуючи сидіти, де сидів, починає показувати пальцем на сусіднє місце.

Пробую зрозуміти, як би воно все виглядало, якби уже тоді замість poiner'ів існували оті вашіі capabilities.