Что-то вспомнил, как, зная устройство борландских фонтов .CHR, запрограммировал их рендеринг на плоттере. Вот суки не ценили, как я им карты полярных льдов зафигачил. Ох не ценили.
Життя до нормальних принтерів -- це цікаво. 19 років тому мені випало імплементувати на C бібліотеку для реконструкції зображень в рентгенівській і ядерній томографії. Першим ділом мені шеф тицьнув в руки роздруківку коду першої їхньої бібліотеки, яку він сам на Фортрані писав в 73-му. Які там були цікаві речі... Але найцікавішою була довжелезна (за кількістю рядків) бібліотека для роздруковування зображення на папері... з використанням ASCII принтерів і електричних друкарських машинок. Grayscale друкувався так: 255 -- нічого, 254 -- крапка, і т. д., аж поки 0 не був overprinting'ом кількох десятків букв, розрахованих так, щоби виходив максимально чорний піксель. Пробував пошукати, чи цю бібліотеку десь можна ще подивитися. Зайшов на Ґуґл-букз посилання на мануал: https://books.google.com/books/about/RECLBL_Library_Users_Manual.html?id=4HRpHAAACAAJ
Не бывает. АЦПУшная или машинописная точка затемняет знакоместо куда как сильнее, чем на 1/256.
кількох десятків букв, розрахованих так, щоби виходив максимально чорний піксель
От нескольких десятков букв получилась бы дырка. Помнится, когда печатали на АЦПУ Джоконду и Эйнштейна, то в качестве самого черного пикселя было наложение всего лишь Ж и Ш, ну и, может, еще какого-то одного символа. Всего оттенков серого там было порядка 16.
Про десятки -- це моє допущення, чесно признаюся, що не рахував. (Хоча "дірка" -- це не обовʼязково, я поняття не маю, на якому папері вони друкували, може, на якомусь екстратвердому.)
А решта ... я в той будинок в Берклійскьій нацлабораторії ще зрідка заходжу, коли буваю в тих краях, хоча люди або повмирали, або пішли на пенсію. Але, сподіваюся, паперова версія ще десь лежить, треба спробувати пошукати. Я більш-менш переконаний, що не брешу, але можу щось плутати з почутого в 2005-му від людей, які це робили за тридцять років до того. Обовʼязково прийду сюди розповім, що науточняв :)
UPDATE: Ух ти. Я знайшов онлайн мануал їхнього "продукту": в якийсь момент одну з версій свого коду вони поширювали за межами лабораторії. В зовнішній версії, так виглядає, і справді не восьмибітові картинки, а чотирибітові. Ось тут можна подивитися і сам код (SUBROUTINE XYGRF) і купу прикладів використання: https://escholarship.org/content/qt1mz679x3/qt1mz679x3_noSplash_a3bfe8eefc6294b5e7b4d9e956b7cf75.pdf При цьому я pretty sure, що у версіях для внутрішнього користування у нас був код з ширшим динамічним діапазоном, і крапка там була. Може, правда, все-одно не вісім біт, а пʼять, хз :(
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
vak
no subject
Date: 2024-07-11 01:11 (UTC)Что-то вспомнил, как, зная устройство борландских фонтов .CHR, запрограммировал их рендеринг на плоттере. Вот суки не ценили, как я им карты полярных льдов зафигачил. Ох не ценили.
no subject
Date: 2024-07-11 15:44 (UTC)19 років тому мені випало імплементувати на C бібліотеку для реконструкції зображень в рентгенівській і ядерній томографії. Першим ділом мені шеф тицьнув в руки роздруківку коду першої їхньої бібліотеки, яку він сам на Фортрані писав в 73-му. Які там були цікаві речі... Але найцікавішою була довжелезна (за кількістю рядків) бібліотека для роздруковування зображення на папері... з використанням ASCII принтерів і електричних друкарських машинок. Grayscale друкувався так: 255 -- нічого, 254 -- крапка, і т. д., аж поки 0 не був overprinting'ом кількох десятків букв, розрахованих так, щоби виходив максимально чорний піксель.
Пробував пошукати, чи цю бібліотеку десь можна ще подивитися. Зайшов на Ґуґл-букз посилання на мануал: https://books.google.com/books/about/RECLBL_Library_Users_Manual.html?id=4HRpHAAACAAJ
no subject
Date: 2024-07-11 17:22 (UTC)Не бывает. АЦПУшная или машинописная точка затемняет знакоместо куда как сильнее, чем на 1/256.
кількох десятків букв, розрахованих так, щоби виходив максимально чорний піксель
От нескольких десятков букв получилась бы дырка. Помнится, когда печатали на АЦПУ Джоконду и Эйнштейна, то в качестве самого черного пикселя было наложение всего лишь Ж и Ш, ну и, может, еще какого-то одного символа.
Всего оттенков серого там было порядка 16.
no subject
Date: 2024-07-11 17:34 (UTC)А решта ... я в той будинок в Берклійскьій нацлабораторії ще зрідка заходжу, коли буваю в тих краях, хоча люди або повмирали, або пішли на пенсію. Але, сподіваюся, паперова версія ще десь лежить, треба спробувати пошукати. Я більш-менш переконаний, що не брешу, але можу щось плутати з почутого в 2005-му від людей, які це робили за тридцять років до того. Обовʼязково прийду сюди розповім, що науточняв :)
UPDATE: Ух ти. Я знайшов онлайн мануал їхнього "продукту": в якийсь момент одну з версій свого коду вони поширювали за межами лабораторії. В зовнішній версії, так виглядає, і справді не восьмибітові картинки, а чотирибітові. Ось тут можна подивитися і сам код (SUBROUTINE XYGRF) і купу прикладів використання:
https://escholarship.org/content/qt1mz679x3/qt1mz679x3_noSplash_a3bfe8eefc6294b5e7b4d9e956b7cf75.pdf
При цьому я pretty sure, що у версіях для внутрішнього користування у нас був код з ширшим динамічним діапазоном, і крапка там була. Може, правда, все-одно не вісім біт, а пʼять, хз :(
no subject
Date: 2024-07-17 07:01 (UTC)