2022-03-31

vak: (Default)
Лео Каганов ясно изложил ситуацию в своём блоге.
Проблема в том, что мы воюем не с Украиной, мы воюем с США. Собственно, это и не скрывается. Украина считается мелкой и «зависимой от США», суть спецоперации объясняется тем, что иначе «там было бы НАТО». Именно на США нас натаскивали столько десятилетий, именно для США наше ядерное оружие, именно про них мы рисуем мультики с падающими боеголовками, именно США наши телеклоуны требуют стереть в «радиоактивный пепел», и все рассуждения про борьбу с «однополярным миром» лишь эвфемизм тезиса о войне с США. Если завтра власть публично наклеит ярлык «нацисты» на США — население России горячо одобрит и ядерную войну тоже.

Вне зависимости от того, чем закончатся украинские события, Россия сбросила маски и встала на рельсы войны с США. В каких бы диапазонах не мыслился дальнейший сценарий (от полного подчинения Украины и включения ее в состав России до полного разгрома российских войск), дальнейшая стратегия России в любом случае — это грядущая битва с США. Грядущая изоляция России — это путь Северной Кореи: прозябание под бережным крылом Китая, нищета, пропаганда, борьба с недовольными, а главное — угрозы в адрес НАТО и усиленное создание атомных ракет. Чем сильнее будет экономический кризис, тем больше телевизор станет объяснять, что это всё из-за американских нацистов. Чем ощутимей окажутся военные потери в украинской кампании, тем больше средств будет брошено на разработку ядерных ракет. Всё громче телевизионные клоуны станут кричать про неизбежную гибель Вашингтона в ядерном пепле, всё буквальней зазвучит ядерный шантаж в обращениях Путина.

Не для Украины висит на стене наше атомное ружье. И оно рано или поздно выстрелит, потому что убрать его со стены уже нельзя — народ не поймет измены. А вот ядерную войну народ поддержит. Если она против нацистов, разумеется, не просто так. У меня никогда не было сомнений, что ядерная атака врага — тайное желание большинства россиян, и при правильном пропагандистском оформлении («почему вы молчали про Хиросиму с 1945?!») ее поддержат, одобрят и пожелают себе трудных лет с надеждой все-таки победить и потом 80 лет праздновать.
Переведу для моих англоязычных читателей.
The problem is that we are not at war with Ukraine, we are at war with the United States. Actually, it is not hidden. Ukraine is considered small and “dependent on the United States”, the essence of the special operation is explained by the fact that otherwise “there would be NATO”. It is for the United States that we have been trained for so many decades, it is for the United States that our nuclear weapons are, it is about them that we draw cartoons with falling warheads, it is the United States that our TV-clowns demand to be erased into "radioactive ashes", and all the arguments about the fight against the "unipolar world" are just an euphemism of the thesis about the war with the United States. If tomorrow the government publicly sticks the label “Nazis” on the United States, the population of Russia will warmly approve of nuclear war too.

Regardless of how the Ukrainian events end, Russia dropped its masks and embarked on a war with the United States. In whatever ranges the further scenario is conceived (from the complete subjugation of Ukraine and its inclusion into Russia to the complete defeat of the Russian troops), Russia's further strategy in any case is the coming battle with the United States. The coming isolation of Russia is the path of North Korea: vegetating under the protective wing of China, poverty, propaganda, the fight against the disaffected, and most importantly, threats against NATO and the increased creation of nuclear missiles. The stronger the economic crisis, the more the TV will explain that this is all because of the American Nazis. The greater the military losses in the Ukrainian campaign, the more funds will be spent on the development of nuclear missiles. The TV clowns will begin to shout louder and louder about the inevitable death of Washington in nuclear ashes, and nuclear blackmail will sound more and more literally in Putin's appeals.

Not for Ukraine, our atomic gun hangs on the wall. And sooner or later it will shoot, because it is no longer possible to remove it from the wall - the people will not understand treason. But the people will support a nuclear war. If she is against the Nazis, of course, not just like that. I never had any doubts that the enemy’s nuclear attack is the secret desire of most Russians, and with the right propaganda design (“why have you been silent about Hiroshima since 1945 ?!”) they will support it, approve and wish themselves difficult years with the hope of still winning and then celebrate 80 years.
vak: (Default)


Анжела, альо!
Альо, кажу... Бай-рак-тар!
О, альо, Анжела, доця, оце мені більше наравицця, коли твій отой ригтон співа Бай-рак-тар!
Їй-бо лучче за того феліні.

Чо звоню? Так повітряна ж тривога!
А, знаєш? Ну, харашо, харашо.
Я де? Я в погребі, як ти й наказувала.
Ашож. Лиш завило і гайда! Щоб їм блядям ті бомби в сраку!

Я вже десантіруюсь в ляду, як спецпризначенець.
А ти шо думала?! Треніровки!
А як перший раз з переляку, доки заскочила, та й мимо драбини, всі щаблі дупою порахувала.
Шоб тим хуйлом підняло і гупнуло об землю, паскудою такою, шоб москва здригнулась!
Тато шо? А тато знизу ловив, та так вдвох і лягли на купу з бурячками.

Що казав? Казав, шо доки путін нападе, то тут ми вб'ємося. Коти з ним согласні. Вони вже самі в ляду скачуть по сирені, дресировані.

Шо питаєш? Чи тато согласився по тривозі в укриття ховатись? Хах, ще б пак!
То він перше хоробрився, воно виє, а дід наш дерева обрізає, герой тероборони! Після того, як твій малий петардою кинув, пасіба йому, дідові розвиднілось! Просвітленіє настало! Біг, як горний сайгак! Ага! Що, кажу, чорт старий, включив турборежим?

Що робимо? В погребі бараболі перебрали, моркву перебрали, яблука перебрали, буряки повикидали.
Тепер банки з коцерваціями перебираємо.
Да, канєшно, є шо перебирати, ти ж знаєш, в мене тут стратегічний запас.

А хто мені казав: "Мама, нашо ви стіко закатуєте? Хто його має їсти?" Га? Шо тепер скажеш? Бач, мама знає, шо робить, мама життя прожила. Це ви розпаскудяні, а мама з кацапами в одній країні жила. Мама знає, що то падло годне зробити! Щоб тако щось хароше, то нє! Хіба воно нас один раз нищило?

Що ти знаєш? Історію вчила? Ага, я в тій історії жила. Чого ти думаєш бабуся кришечки хліба зі стола згортала? Знала, як та падла їх голодом заморила. Це вже ви розпаскудяні: багети, крувасани, лаваші, стопітцот сортів хлібців. Що не влізло, то викинули.
А бабуся хлібчик цілувала.

Аааа, бач, тепер поняла? Ото. Сємдесят год прожили з кацапами! Навчені, що воно в дитини з рота шмат видере. Шоб його за задні ноги та й об куранти головою, суку таку!

Так шо ти на мої запаси не гони! Ми з татом всіх прогодуємо в партизанському тилу. О!

Попропалало багато? Тю, ти странна! То біологічеське оружіє.
Банки з огірками позапрошлогодні подулись, так я їх на горище затарабанила (в мене тут наблюдатільний пункт), кажуть, ними дрони добре херачити. Так в мене тут пів сотні стратегічних набоїв, хай лиш підлетять!

А шо ти ржеш? Хер його знає, шо в тих кампотах вже завелося. Я ж на всіх закриваю, а ви не хочете, вам ото смузі подавай. Тушонка вам жирна! Оно банки подулись, боюсь представить, які там цивілізації вже розвинулись. Треба шоб хтось москалям завіз на позиції. Я їх без жодного пострілу виложу м'ясним продуктом.

Розберуть, шо спортяна? Як вони розберуть? Звідки вони знають, яка на смак домашня тушонка із свининики з автоклавчика? Отож!
То нашим хлопчикам дід льошку центнерову заколов, автоклави наставив, дрова під ними підпалив. Ті ж довбойоби, як побачать автоклави, скажуть, що в нас в кожному дворі космодроми, ракети запускаємо на бункер хуйла.

Та таких смаколиків в баночки напакували, свіжесеньких! Я кожну баночку сльозами посолила, за кожного хлопчика помолилась, шоб їв мамину тушоночку і був живий і здоровий!

А тих виплодків пекельних шоб порозривало! Шоб їм в пельки їхні іскандери!
Тато зі мною согласний!
З чим іменно согласний? З усіма перечислєними пунктами.

Як моє давлєніє? Анжела, яке давлєніє?
Давлєніє буде після перемоги. Оно ковід десь дівся, а ти кажеш давлєніє.

Ти сусідку мою, Клару Веніаміновну, помниш? Так у неї пройшли артріт, радікуліт, мігрень і постковідний синдром. Вареники ліпить. Із сиром. Кашерні. Ага, для переселенців. В неї там сім'я з Харкова. Так шо не заскучає, стара скандалістка. Бавить людських діточок, не має часу до мене писок дерти через паркан.

А помниш сина Надєжди Пєтровни? Да, да, Валіка. Як від призова косити, то такий слабий був, а як воювати з москалями, так зразу здоровий, побіг до військкомату. Ходить оно з автоматом, діловий такий.

Анжела, а ви шо там?
Добре всьо? А де Віталік? А, не можна казати, я поняла.
А ти шо робиш? Ага, добре, добре, я поняла, воєнна тайна.

Короче, Анжела, я чо звоню, беріть буса, грузіть тушонку, я ще пиріжків напечу трохи, штук триста, думаю, хватить пока.
З чим пиріжки? З вишнями. Ага, з отими, що ти не хотіла дрилювати. Бач, а я ж казала!

Забирайте то всьо і везіть туди, куди ви там ото возите. І привіт там передавайте, ви знаєте, кому. Щоб їх Матінка Божа оберігала! Щоб їх ангели охороняли! Мама щодня за них молиться.

Шо помогти? Присилай малого, хай поможе бабі парнички накривати. Насіємо розсади, і будете в мене цього року як рабиня Ізаура на плантації під моїм чуткім руководством і бараболі, і капусту, і огірочки...

Я не лякаю! Я вам стартаплю і мастхевлю.
Ти ж знаєш, в мене ідей повна голова.
Але на цей рік отакий простий план. Повір моєму досвіду, він працює. Вже хто-хто, а ми з татом добре знаємо, з якою напастю маємо діло.

Щоб на них кремль впав! Вглиб України воно, падло, просунутись хотіло. Просунесся, сука, вглиб. На два метри кожне. І то, якщо земля прийме.
Вовків на Поліссі відгодовуйте, потвори і хайвей ту хел. До свого фюрера!

Ну, всьо, пока! Бо вже тривога закінчилась. Будемо вилазити, поки тато всьо вино не вициндрив з бутля. Оно, сидить вже косенький, мордочка рум'яна, поки я отвліклась на разговор з тобою, а він і радий. Паразіт!
Адью! Полізла мама на сонце, поки в цьому погребі гичку не пустила!

Як воно йобнуте в тому бункері сидить? Нахера така жизнь людині? Та хіба воно людина? Хай би там і здохло! Шоб його археологи через тищу років найшли з тризубом в сраці!
Слава Україні!

(автор Ольга Бродецька)
vak: (Default)
Почему баба Яга ненавидела "русский дух"?
Потому что она была родом из Конотопа.

vak: (Default)
Жители освобожденного села в Черниговской области встречают Вооруженные силы Украины.

vak: (Default)
Однажды, надо же такому приключиться,
В одном краю, где тишь да благодать всегда,
Овца у водопоя встретила волчицу.
И – подружились, прямо не разлей вода.
Волчицын серый муж, знаток еды и права,
Каких-то прошлых битв клыкастый ветеран,
Любил порой смотреть, как мирно щиплют травы
Овца, её семья и муж овцы, баран.
Летают мотыльки, цветёт лопух и кашка,
Овца глядит кругом, и взять не может в толк:
Куда могли пропасть два маленьких барашка?
- А я-то здесь при чём? – спросил, икая, волк.
- А морда – что в крови? – бараны окружают
Позорного волка́, наставивши рога…
- Да ладно, мужики! Вам овцы нарожают
Пропавшему взамен потомства дофига!
Баранам эта мысль логичной показалась:
- Всё правильно сказал! Ужо умён, подлец!
И стадо по домам со всех копыт помчалось
Бараний множить род и крыть своих овец.
Наутро главный волк их собирает снова
И, выпучив глаза, толпе поведал жуть,
Что за холмом живут ужасные коровы,
Готовые рога в любой живот воткнуть.
- Коровы? Как же так? Они же травоядны!
Сметана, молоко, лишь польза от коров…
- Зато у них быки – свирепы, кровожадны,
Особенно – один, по прозвищу Азов!
Пока у них – рога, нельзя нам спать спокойно,
Корова нам – сестра, но наш ответ таков:
Пускай прольётся кровь, мы ради жизни вольной
Освободим коров от хунты злых быков.
Баранам всё одно, идут куда прикажут –
На мясокомбинат, на бой, на шашлыки –
Туда, куда им лапой главный волк укажет.
Ударил барабан, и двинулись полки.
У всех на лбу – клеймо. Калёное железо
Отметило навек зигзагом морды их.
Палёной шерсти вонь? И – чо? Зато полезно,
Чтоб в схватке отличать всех ихних от своих!
В дорогу запаслись провизией с запасом,
Взяв сена на три дня питания в боях,
Ведь на четвёртый день (любому было ясно), –
Победа! И – пожрём травы в чужих полях!
Коровы встретят нас улыбками, цветами,
К нам тёлочки в венках навстречу побегут,
Быки свои рога себе отпилят сами,
И нам их отдадут, и будет very good.
Идёт баранья рать по лесу, по болоту,
Идёт неделю, две, победы не видать,
А местные – вообще не рады им чего-то,
И стали вдруг бойцы-бараны пропадать.
Там – сотня, тут – ещё… Вдруг счёт пошёл на тыщи,
Любой коровник встал стеною на врага.
А у быков – рога! Да что – рога! Рожищи!
Короче, полегло баранов дофига.
Телята всех мастей взялись за дело бодро,
Крутыми лбами бьют, круша бараньи лбы,
Откуда-то взялись вдруг Молотова вёдра,
Горит баранья шерсть. Ты ждал такой судьбы?
А волки, что сперва, надев овечьи шкуры,
Кричали, что всегда баран корове – брат,
Быкам сдаются в плен и говорят: «В натуре,
Мы на ученья шли, не в бой, не на парад!»
В военной шкуре волк – прям, мужества реклама,
А с волка шкуру снять – так форменно овца,
Он блеет в телефон: - Приди за мною, мама,
И сопли мне утри с облезлого лица.
Тем временем, в краю волков, овец, баранов
Не блеют, не ревут по сгинувшим своим.
Там – барабаны бьют, и твари, как ни странно,
Детей готовят в путь на смерть, в огонь и дым.
Им говорят, что нет на свете счастья больше,
Чем умереть в бою на пастбище чужом,
Что злые кабаны (наёмники из Польши)
И зебры, и слоны пожар несут в наш дом.
Им говорят: весь мир идёт на них как банда,
Готовит нам кердык, не покладая рук,
А из друзей теперь – одна в Китае панда,
Лопочет на своём и курит свой бамбук.
Баранам – всё одно, что воля, что неволя,
Ведь их удел – один, баранья колбаса,
Убили десять тыщ? Чего тут, плакать что ли?
Барану ссы в глаза – всё божия роса.
Ну что, нужна мораль баранам в назиданье?
Коль нравится тебе, что правит волк-тиран,
Коль по душе тебе тупая жизнь баранья,
Живи себе как жил, и сдохни как баран.